«Війна скінчилась?» – питаю я у себе,
Війна в якої немає кінця…
Кохання – це цікав мрія,
Але цікавість ця страшна!
Скільки часу вмерло з думками про неї,
Всі думки як страшні вояки…
Всі вони заходять і виходять,
Не залишивши нічого окрім руїн…
Де ти Бог! Де Ти Мій Спасителю?!
Я не бачу вже нічого крім її!
Ти страждання причиняєш як би ворогу,
Боже змилуйся, хотів би я прийти!
Але не можу вже собою володіти,
Мій ворог – це моя душа отруєна коханням!
Я покохав її і я не можу збити,
Температуру болю і страждання!
Господи! Змилуйся над нами!
Спаси наші душі які у пастку попали!
Я раб кохання – отруєний жаданням!
В мені злились в одне:
Кохання і Любов!
Вблагаю оживи мій дух і мою душу –
Звільни від жадання мою кров!
В молитві я прошу дай втіху моїм думкам,
Моїй душі Ти радість подаруй –
Христову Зцілющу Любов!
2003
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
