Так, біль – це він, а не вона…
І річ не в тому, що то – мова…
Ніяких втом, лише умови,
Що не образа - то стіна
На згадку спільний водограй
Лишиш, і знову – до шпаківні,
Та я собі удам все рівно,
Що то був рай,… та що за рай?
Пашіє сонце у очах …
Я так молив, я так молився,
І злив, і сам на себе злився,
Лиш тінь тримаючи в руках.
Я в тебе душу переклав,
Але його! щоразу очі…
Я забуваю, що я хочу,
І хто мене в тобі тримав.
Я б загубився у очах
Твоїх, щоб вічно там лишитись,
Аби щораз промінням литись
До рук, що на твоїх плечах.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Пыль прошлого .... - Николай Зимин Приходят и уходят дни ,
Те , что полны то тьмой , то светом .
Где льются серые дожди
Слезами нашими и неба .
И пыль от стоптаных штиблет ,
Что износили наши ноги ,
Сме шавшись с пылью прошлых лет ,
Плывет по жизненной дороге .
И что нас ждет за тем углом ,
Судьбы крутым тем поворотом ,
Не знаем мы , но все о том
На небе все же знает кто – то ...
