Да я женщина этого города я чувствую ваши взгляды
Презрительно отвернутые когда прохожу я рядом
И есть ли кому ко мне дело? Мой рок доживать в позоре
И ворох лохмотьев на белое менять разве кто-то позволит
Привычно тыкнув в меня пальцем, улыбку закрыв за саном
Любовь продаете в розницу, гоняясь за мира славой
На тысячи счет...
Единицы, уже не овцы пропавшие
А серые, грязные, нищие прошедшие все и падшие.
И вновь я чувствую руку, как камень на бедра ложится
Монет перезвон раскатами и лица, довольные лица...
Пусть будет как есть, ближе к гибели, я смерть свою жду как праздника
И вот, меня потащили, на площадь, на суд, и к Праведнику...
Я женщина этого города, смотри и смейся язвительно
''Кто здесь без греха?'', обратился Он, к толпе что сбегалась стремительно
''Возьмите и бросьте камень, закон пусть продолжит событие!''
Понурив свой взгляд, бросив камни, ушли в пыльный дым обвинители...
Сквозь слезы я вижу Спасителя, Любовь но другую, прекрасную
''Иди, разорви греха нити все... Со Мною ты в безопасности...''
За что? Почему? Кто такая я? Мой рок доживать в позоре...
''Неправда оставь бесславие... Оплачено все - Любовью!''
Комментарий автора: Написать это стихотворение меня побудила статья ''Потерянная драхма'', времена могут менятся, но любовь Иисуса остается тем же фундаментом настоящей церкви. А такие есть!
Прочитано 14575 раз. Голосов 5. Средняя оценка: 4,8
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Prikrasnoe stixotvorenie... no chto pisal ego Vlad mne ploxo veritsya... chtob tak napisat, nujno nerejit podobnoe... Комментарий автора: Я понял вашу мысль... писал действительно я, а для того чтобы что-то пережить нужно просто увидеть себя глазами человека, которому нужна твоя помощь и о ком ты пишешь.
Наташа
2005-04-01 05:07:53
Прекрасные стихи! Слава Богу! Комментарий автора: Благодарю! Действительно слава Ему за все...
Ирина Дуксина
2009-10-28 06:49:06
Все стихи с глубоким смыслом. Прочитав их, начинаешь осознавать, что надо иногда остановиться и подумать, а подумать и поразмышлять, как оказывается есть о чем. Спасибо.
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
