Я втомилась від болю,
Від рабства колючих дротів,
Сліз підгірклі струмки
Я втомилася лити в долоні…
Серце хоче на волю –
В Ісуса обійми святі,
Розірвавши сітки,
Що тримають планету в полоні.
Помирати втомилась
Щодня, посекундно, щораз.
Від щоденних гріхів –
На снігу закривавлені рани…
Тільки Господа милість
Стирає знеможений час
До основи віків
І вибілює шати багряні.
Я втомилась без віри
По долі іти навмання,
Без любові й надії
Ледь жевріти я притомилась.
Божа ласка безмірна
Смерть чорну хрестом зупиня,
І над Всесвітом сіє Господь
Ніжно-зоряну милість.
2003.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
\"Адамовские\" размышления - Андрей Шамсутдинов \"Будешь вкалывать до седьмого пота и кроме страданий и суеты ничего тебе и твоим детям не принесёт. Только надежда на одного из твоих дальних потомков. Только через Него прийдёт освобождение из рабского состояния\". Мог ли нечто подобное Бог сказать Адаму? Я думаю да. Мог ли Адам размышлять как бы заглядывая в будущее, и в лице Евы обращаться ко всем будующим женам от лица будующих мужей? Почему нет?
