Я металась по дому, как дикая кошка.
Я кусала ладони и губы до крови.
Беспощадна весенняя лунь из окошка;
И тягучей тоскою изломаны брови.
Я глотала вино; обжигающий ветер
Принимала в объятья, как лучшего друга -
Я хотела забыть (или, может, поверить,
Что когда-нибудь вырвусь из этого круга).
Раздирала ногтями я старую кожу -
Задыхаюсь! (А может быть, режутся крылья).
Не оставь меня светлою мукою, Боже!
Открываю окно и смеюсь от бессилья.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Християни і безбожне весілля - Лілія Мандзюк Вірш написаний під враженнями від випадково почутої розмови в автобусі. Двоє знайомих між собою, але з різних місцевостей говорили про весілля, яке наближалося. Один з них сказав, що в однієї з сторін чимало “віруючої” родини, але вони на такі весілля не ходять. “Як не ходять? “Штунди” з нашого села ще й як люблять по наших весіллях ходити!” - здивовано і зневажливо сказала друга людина...
