А Сад Гетсиманський розрісся увись і ушир!
Заморські маслини смакують з борщем, равіолі.
І ближнього шепіт росте у ялиновий крик –
Спиватиме луни червона імла видноколу.
Гора Еліонська вже нижча за вартість буття.
Звикаєм до розкоші, фальші, до вітру – в кишені,
До того, що зрадити ладен сердечний кумпан
За долар, за чин, за политий медком макорженик.
Як прийде месія – потьмаряться титла і тло.
Трутизни хлюпнуть усевладні чорти в чашу квасу.
А юрми – бідак, живоїд, салогон, сліпород –
Нестимуть дари Вельзевулу. Круті обертаси...
2
На аркуші хмарні виточую з вен зрілу крів…
Праворуч – ридання, ліворуч – утішливі тури.
Розписано все наперед. За спекотою – грім.
Хтось катом прийшов, я – поетом, а брат – morituri.
З чола міту-карб не зітру споришами канав.
Дійшовши до пекла, наріжу віраж – у бік раю.
Старий і розлогий, немов екзотичний баньян,
Сад мук і гризот через серце моє проростає.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Мне люди задают вопрос - Светлана З Вот что было мной услышано в 2008 году, когда я шла и любовалась природой.: «Человек, что ты сделал со МНОЙ, с собой, с МОИМ творением – Землей, и всем, что наполняет ее?!!! Ты сдался в плен сатане, и не ведаешь, что творишь. Я отдал СВОЕГО СЫНА ЕДИНОРОДНОГО, чтобы освободить тебя, потому, что тебе самому это невозможно. И если ты ЭТИМ пренебрегаешь, то нет тебе больше никакого оправдания!»\r\n
