Мне кажеться что Господь в нас раскрывает наше настоящее "я",нашу реальную сущность,то, кем мы являемся на самом деле.Именно с Господом я поняла,кто я на самом деле...
И еще Господь нас возвращает как бы в стану нашего детства...Страну где не лгут и не завидуют,где с охотой всегда идут на помощь друг другу,где никто не спорит по пустякам, страну нашей мечты...Кто хоть раз никогда не мечтал хоть на минутку вернуться в детсво? Почти каждый мечтает быть таким же чистым, как ребенок."Если не умалителсь и не будете как дети..""Пустите детей приходить ко мне,ибо таковых есть Царство Небесное".Царство Небесное- страна детей.Людей, которые чисты сердцем ,как дети...Но как это трудно нам,взрослым быть чистыми сердцем! Только Иисус нас может умалить как детей! Как это прекрасно,как это замечательно,жить с чистым сердцем,разве нет?!
"Куда уходит детство?"- меняя наши сердца,Иисус возвращает нам его,наш потерянный рай,нашу мечту....
Аллилуйя!
Будте благословенны!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
